Розділяй і владарюй! [Круглий стіл у Чернівцях за участю ЗМІ та ГО]
«Громадські ініціативи контролю за владою та роль медіа. Як об’єднати зусилля?»
Такою була тема дискусії, яку днями організували всеукраїнський проект громадянського моніторингу обіцянок українських політиків спільно з Інститутом Демократизації та Розвитку і Буковинським громадським порталом .
Мета дискусії полягала у пошуку реальних механізмів залучення журналістів та громадських активістів Буковини до всеукраїнської медійної платформи, спрямованої на розвиток ефективних форм громадського контролю за діяльністю влади.
Постулат до геніальності простий і дієвий. Тож і послуговується ним влада не перше тисячоліття. Ось тільки молоді, і, як з’ясувалося, зелені буковинські громадські діячі цього не розуміють. Щоправда, не всі. Старше покоління виявилося обізнанішим. Недарма ж на теренах краю все ж таки виникло Буковинське громадське об’єднання, яке поставило собі за мету спільно захистити людей від монополістів, поставивши останніх на те місце, на якому вони провинні перебувати.
Натомість дискусія від 28 травня “Громадські ініціативи контролю за владою та роль медіа. Як об’єднати зусилля?”, організована в Чернівцях з подачі () та Інституту демократизації та розвитку (громадський портал ), продемонструвала незрілість як представників громадських організації, так і журналістів. Адже більшість зійшла на думці, що буковинці не потребують недійної платформи, спрямованої на розвиток ефективних форм громадського контролю за діяльності влади. Уявляєте? Йшлося ж про об’єднання зусиль преси та громадськості. Більшість учасників заявили, мовляв, ЗМІ мають сапати на своєму полі, а ГО (громадські організації) — “підгортати” своє.
Така недалекоглядність і зашореність завдає великої шкоди нашому суспільству. Я б сказала, що усі ми уражені українським вірусом під назвою “моя хата з краю”, який є різновидом “жаби”.
Тож подумалося: або наші окремі громадські діячі зовсім не знайомі з історією та не вміють аналізувати, або вони є кишеньковими ГО, створеними для обслуговування влади. Зрештою, поміркували би бодай над тим, що ідея недійної платформи — всеукраїнська. І що без залучення та взаємодії журналістів і громадськості створити громадянське суспільство практично неможливо.
А саме його — цього гіпотетичного поки що українського громадянського суспільства — як вогню боїться наша влада. Бо тільки воно створює умови для функціонування нормальної демократичної держави. Не на папері, а в реаліях.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, газета ", фото
Такою була тема дискусії, яку днями організували всеукраїнський проект громадянського моніторингу обіцянок українських політиків спільно з Інститутом Демократизації та Розвитку і Буковинським громадським порталом .
Мета дискусії полягала у пошуку реальних механізмів залучення журналістів та громадських активістів Буковини до всеукраїнської медійної платформи, спрямованої на розвиток ефективних форм громадського контролю за діяльністю влади.
Постулат до геніальності простий і дієвий. Тож і послуговується ним влада не перше тисячоліття. Ось тільки молоді, і, як з’ясувалося, зелені буковинські громадські діячі цього не розуміють. Щоправда, не всі. Старше покоління виявилося обізнанішим. Недарма ж на теренах краю все ж таки виникло Буковинське громадське об’єднання, яке поставило собі за мету спільно захистити людей від монополістів, поставивши останніх на те місце, на якому вони провинні перебувати.
Натомість дискусія від 28 травня “Громадські ініціативи контролю за владою та роль медіа. Як об’єднати зусилля?”, організована в Чернівцях з подачі () та Інституту демократизації та розвитку (громадський портал ), продемонструвала незрілість як представників громадських організації, так і журналістів. Адже більшість зійшла на думці, що буковинці не потребують недійної платформи, спрямованої на розвиток ефективних форм громадського контролю за діяльності влади. Уявляєте? Йшлося ж про об’єднання зусиль преси та громадськості. Більшість учасників заявили, мовляв, ЗМІ мають сапати на своєму полі, а ГО (громадські організації) — “підгортати” своє.
Така недалекоглядність і зашореність завдає великої шкоди нашому суспільству. Я б сказала, що усі ми уражені українським вірусом під назвою “моя хата з краю”, який є різновидом “жаби”.
Тож подумалося: або наші окремі громадські діячі зовсім не знайомі з історією та не вміють аналізувати, або вони є кишеньковими ГО, створеними для обслуговування влади. Зрештою, поміркували би бодай над тим, що ідея недійної платформи — всеукраїнська. І що без залучення та взаємодії журналістів і громадськості створити громадянське суспільство практично неможливо.
А саме його — цього гіпотетичного поки що українського громадянського суспільства — як вогню боїться наша влада. Бо тільки воно створює умови для функціонування нормальної демократичної держави. Не на папері, а в реаліях.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, газета ", фото
0 коментарів