Чи існує журналістська солідарність?

Я недавно працюю журналістом і мені не відома вся кухня цієї справи, проте завжди вважав, що це одна з найцікавіших та креативніших професій, що незалежо від типу ЗМІ, між журналістими існує солідарність найвищого гатунку. За останній рік багато чого змінилося в журналістському середовищі, особливо після приходу нової влади можна помітити нові тенденції розитку, я як представник не тільки CitizenJournal, а й державного ЗМІ це на себе добряче відчув… Але чи йде до створення єдиного «цеху»? З одного боку, можливо, добре щоб відбулася люстрація, адже у всіх галузяв вона набирає обертів, а у журналістиці — ні. Проте, з іншого боку, існують такі максималісти, які виступають за люстрацію взагалі всіх керівників, крім тих, хто стояв на Майдані. Виходить, ті, хто випускав газети, готував до ефіру радіо- та телепередачі, — люди другого сорту...


Я розумію, що журналістські солідарність є колективним захистом трудових прав, яка може існувати лише в суспільстві з розвинутими ринковими й трудовими правовідносинами. В Україні таких правовідносин апріорі не можуть існувати, й тому не може бути такого роду солідраності. Якщо зануритися ще глибше то можна стерджувати, що в Україні взагалі немає передумов для існування професії журналіста, оскільки вітчизняні засоби масової інформації такими, по суті, не є, а, здебільшого, обслуговують рекламні інтереси тих чи інших політичних чи бізнесових угруповань. Однак на місцевому рівні зовсім інша ситуація. Навіть в Чернівцях існують ЗМІ, в яких джинса складає не більше 1%. більше того, чи можна говорити про журналістську солідарність на міжнародному рівні.

Хтось з вас був акредитованим журналістом на зустрічі МЗС УКраїни та Росі в Мармуровій залі? Журналісти від ВСРУ були акреитовані. Там чернівецькі журналісти разом з «колегами по цеху з Росії» чекали на міністрів більше 3 годин, а жодного професійного контакту між українськими та російськими журналістами не відбулося. Мені ціекаво чому російські журналісти від телекналу «Росиия», які мали можливість поставити лише одне запитання, спитали Міністра про ситуацію з Сирією, а не по темі зустрічі? Може таким чином вони хотіли показати своє зневажливе ставляться до предмету зустрічі та до України взагалі?

Я маю хороший досвід спілкування з журналістами від Le Monde Diplomatique, France Press, RADOR, AGERPRESS тощо, однак помічав зовсім інші тенденції у спілкуванні)))

Шкода, що не можу прямим тектом сказат те, що хочу донести, але можу спитати, що ви вкладаєте в поняття «журналістські солідарність»???

11 коментарів

Олег Хавич
Георгію, тема журналістської солідарності — ба більше, корпоративної солідарності медійників — турбує не лише Вас. Як ініціатор Чернівецького професійного медіа-клубу, буду радий бачити Вас на його засіданнях. Вони відновлюються з 21 січня, і надалі відбуватимуться щопонеділка о 18.30 в Literatur Cafe.
Георгій Боднараш
Дякую, буде час прийду!
Вадим Міський
Оо, яка гарна тема! Джордже, ти нариваєшся на гарячу критику з боку декотрих представників професії!))) Пам'ятаю ще оцю спробу, було спекотно.
Георгій Боднараш
Я це не спецціально, але було б цікаво почути думки колег, особливо тих, які сають дуже великий досвід у журналістиці!
Захар Подкидишев
недавно — пишеться разом.
Георгій Боднараш
знаю захаре, і «спеціально» пишеться з одним ц, а не з двома як в моємо коменті ітак далі. Але дякую, буду частише допускати таких помилок. щоб перевірити чи читаєш. Я знаю, що імена пишуться з великою буквою, проте лінь Caps Lock натиснути, щоб час на це не витрначати
Сергій Воронцов
Чому колеги з Росії з вами не спілкувалися? Просто так. Не хотілося. Зі мною ніхто не зобов'язаний говорити, і навпаки: я не зобов'язаний з кимось спілкуватися. Що вони хотіли цим показати? Своїми запитаннями, ставленням. Швидше за все — нічого. Вони про це не думали. Хтось за три години захотів у туалет, хтось нудився, хтось думав про своє. Щодо солідарності. Є зовсім інші теми для солідарізації.
Георгій Боднараш
Цілком можливо, проте я бував на подібних заходах, особливо за кордоном і там журналісти набагато відкритіші та йдуть на контакт, ніхтог навіть не пимтав з якого ти ЗМІ і як будеш писати, журналіст є журналістом… Тут навіть не справа в тому, щоб поговорити, адже ніхто не заважав самому розпочати розмову. Просто це повинно відбуватися природньо, а це можливо лише тоді, коли ніхто спеціально не дистаціюється. Я спостерігаю різні тенденції у спілкуванні з російськими журналістами та лідерами громадської думку, які приїзжають у Чернівці. Недавно спілкувався з людьми з Московського «Порлитконтакту» і помітив, що вони реально просувають ідею Митного Союзу, таке враження ніби їх спеціально хтось фінансую… Тому і в цьому випадку спостерігаються певні такі моменти, поведінка та позиція незрозуміла…
Сергій Воронцов
«реально просувають ідею Митного Союзу, таке враження ніби їх спеціально хтось фінансую...»

Це не враження. Їх фінансують, швидше за все.
Віталій Шарлай
Проблема журналістської солідарності дійсно є. Однак постійне її підняття не вирішить його. Здебільшого корінь цієї проблеми полягає у відсутності довіри один до одного та багатьох неоднозначних факторах, що не підвищують честь.
Вирішенням цього є спільні дії. Як давно вже відомо — довіра народжується в кооперації. Прикладом кооперації та солідарності (всеукраїнської, хоча і не всі взяли участь у подібній кампанії) стало протистояння журналістів прийняттю Закону «Про наклеп». Іншим прикладом було прийняття Закону «Про доступ до публічної інформації», цей закон приймався та був підписаний тільки після колосального тиску та постійного ведення дискурсу в медіасередовищі сотнями журналістів по всій країні.
Дмитро Сав'юк
А чи існує взагалі зараз якась професійна солідарність? В суспільстві, в якому товарно-грошові відносини фактично обійшли по значущості такі поняття як сім'я, дружба, честь, вірність, правда.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте