Індекс електоральної уразливості урядів України та Румунії: компаративний аналіз
Загальновідомо, що реалізація євроатлантичної стратегії та інтеграція до світового політичного співтовариства залежить не тільки від кількісних показників, тобто запровадження європейських стандартів та законодавства, а й якісних — політичної (урядової) та економічної стабільності, а також високий рівень соціального капіталу. Актуальність вимірювання індексу електоральної уразливості урядів двох раїн проявляється у урядовій дестабілізації в Україні. Це є особливо негативним явищем за умов „замороження партійної системи" [6, p. 61]. Метa та завдання цього дослідження полягають у комплексному порівняльному аналізу урядової уразливості, як проблемного виміру функціонування партійних систем.
Індекс електоральної уразливості урядових політичних партій виступає однією із необхідних умов високого рівня системної конкурентоспроможності партій. Електоральна уразливість — рівень ймовірності, що актуально діючий уряд може бути змінений однією із партій чи блоком політичних партій, що знаходяться в змагальному процесі [7, p. 16]. У такому випадку, під урядом розуміємо партії, що формують його під час проведення виборів. В Україні відсутні дослідження рівня електоральної уразливості урядів, проте, проблематикою дослідження урядової дестабілізації та криз займається Пресняков І. [5]. У Румунії цією проблематикою займається Чабану І. [7]. Отже, дана робота є першою спробою вимірювання індексу електоральної урядової уразливості в Україні та Румунії на основі аналізу електоральних циклів.
В українському випадку складно визначити які політичні партії проаналізувати як, власне, провладних партій, оскільки не існувало постійної парламентської більшості. Завдяки постійному „бродінню" політиків змінювалась структуризація українського парламенту, а урядів постійно відправляли у відставку. Політична структуризація відбувалася по лінії пропрезидентські-антипрезидентські сили. Головною подією, що зруйнувала восьмифракційну структуру Верховної Ради у 1998 р. стало надання можливості створення у парламенті фракцій будь-якими політичними партіями, незалежно від того, чи подолали вони 4%-ий загороджувальний бар'єр. Це й призвело до фракційної реструктуризації парламенту за рахунок розколу старих фракцій.
Після президентських виборів 1999 р. парламентська більшість, до якої увійшли консервативно-традиціоналістські, соціал-реформістські, олігархічні та радикально-авторитарні політичні сили, сформувалася на антикомуністичній президентській основі. Склад парламентської більшості (листопад 1999 — лютий 2000 рр.) визначався наступними групами та фракціями: (1) „Трудова Україна"; (2) СДПУ(о); (3) „Демократичний Союз"; (4) „Яблуко"; (5) частина депутатів НДП; (5) „Відродження Регіонів", „Регіони України" (з 2001 р.); (6) Народний Рух України; (7) Український Народний Рух; (8) „Реформи-Конгрес"; (9) „Батьківщина"; (10) „Солідарність"; (11) ПЗУ [4]. Таким чином, проурядові фракції більшості (Народний Рух України, Український Народний Рух, „Реформи-Конгрес" та „Батьківщина") опинилися поза більшістю. Більшість надала підтримку уряду В.Ющенка, що було вперше за роки незалежності, проте, цей уряд так і не став урядом парламентської більшості. Вже наприкінці 2000 р. політична криза, пов'язана з так званою „справою Гонгадзе" та „касетним скандалом" знову спричинила значні зміни у Верховній Раді. Робота більшості, фактично, була паралізована. У 2002 р. проурядовими партіями вважатимемо фракції, які проголосували за відставку „уряду Ющенка" та утворили ситуативну більшість для обрання нового уряду на чолі з новим прем'єр-міністром України А.Кінахом [4]. Отже, картина виглядає наступним чином: 2002 р. — „За єдину Україну", СДПУ (О) та СПУ; 2006 р. — Партія Регіонів, „Трудова Україна" (колишні „За Єдину Україну"), СДПУ(о), СПУ та КПУ; 2007 р. — Партія Регіонів, КПУ та СПУ: „Антикризова Коаліція";
Таблиця 1
Індекс електоральної уразливості урядових партій України 2002-2007 рр.: Рік виборів 2002 2006 2007
Результати отримані урядом 24, 91% 41, 49% 42,62%
Стандартне відхилення — 16, 58% 1, 13%
Рівень уразливості* — 24,91 41,49%
*Чим значення відхилення є вищою, тим рівень уразливості уряду є зниженим.
Джерело складено за: [2].
У Румунії уряд був сформованим наступними партіями: 1992 р. — Демократичний Фронт Національного Порятунку; 1996 р. — Партія Соціальної Демократії; 2000 р. — Національно-Ліберальна Партія, Демократична Партія та „Демократична Конвенція Румунії 2000"; 2004 р. -Консервативна Соціально-Демократична Партії; 2008 р. — Ліберально-Національна Партія та ДСУР.
Рівень уразливості визначається відніманням від відсотка голосів отриманих урядовими партіями у результаті кожних виборів одиниці стандартного відхилення. Стандартне відхилення виступає індикатором дисперсії, який визначає рівень розпорошення в рамках певної серії числових значень й характеризує статистичну кількість населення з точки зору гомогенності та гетерогенності у співвідношенні з існуючою змінною [8, p. 49]. Чим більша є різниця між відсотком поданих голосів та показником стандартного відхилення, тим стабільнішою є позиція уряду.
У Румунії, на загальнонаціональному рівні до 2000 р., відповідно до вищенаведених данних (див. табл. 2), результати отримані урядовими партіями та стандартне відхилення відсотка отриманих ними голосів постійно знижуються — це означає, що ситуація уряду з кожним електоральним циклом дестабілізується. Проте, політичне становище уряду змінюється у кращу сторону на виборах 2004 р., коли результати отримані урядовими партіями є високими (37,15%), проте й відхилення відсотка отриманих голосів підвищується до 19,6%, а рівень уразливості дорівнює 17,55 і, як внаслідок, рівень уразливості є найнижчим за всю історію Румунії, оскільки з підвищенням індексу знижується рівень електоральної уразливості уряду.
Таблиця 2
Індекс електоральної уразливості урядових партій Румунії 1992-2008 рр.*: Рік виборів 1992 1996 2000 2004 2008
Результати отримані урядом 28,88% 22,87% 17,55% 37,15% 26,99%
Стандартне відхилення 38,32% 6,01% 5,32% 19,6% 10,16%
Індекс уразливості
* 9,44 16,08 12,23 17,55 16,83
*Дослідження зроблене тільки для Сенату румунського парламенту.
Не зважаючи на те, що після виборів 2004 р. уряд був сформованим Альянсом П. та С. у коаліції з ДСУР та КП, після березневих подій 2007 р. уряд зазнав конфігураційних змін. До нового складу уряду входили лише представники Ліберально-Національної Партії та ДСУР
*Чим вищим є показник відхилення, тим нижчим є рівень електоральної уразливості уряду.
Джерело складено за: [3].
На виборах 2008 р., уряд отримав 26,99%, а стандартне відхилення знижується на 9, 44%, — це дозволяє констатувати, що рівень уразливості є стабільним. Отже, на змагальному рівні, індекс уразливості є високим, що дає нам всі підстави вважати партійну систему конкурентоспроможною та здатною до структуризації. Проте, на сьогоднішній день аналіз електоральної уразливості на національному рівні не є достатнім для вивчення всіх особливостей цього виміру змагальності партійної системи. Парламентські вибори 2008 р. у Румунії, відбулись на основі мажоритарного представництва в одномандатних округах [1], тому доцільно буде проаналізувати рівень електоральної уразливості уряду й на локальному рівні, тобто на основі результатів виборів у кожному окремому повіті (див. табл. 3).
Таблиця 3
Індекс електоральної уразливості уряду на місцевому рівні у 2004 р. у РумуніїПовіт Показн. Станд.
Відхил. Уразлив. Повіт Показник Станд. Відхил. Уразлив.
Алба 19,4 6,04 13,36 Ільфов 32,73 10,62 22,11
Арад 19,4 4,72 14,68 Марамуреш 22,56 9,08 13,18
Арджеш 30,46 12,12 18,34 Мехединц 26,16 10,89 15,27
Бакеу 30,17 13,25 16,92 Муреш 12,83 6,71 6,12
Біхор 17,26 5,98 11,28 Нямц 31,75 11,52 20,25
Бістріца 22,66 12,31 10,35 Олт 31,48 16,44 15,04
Ботошани 37,41 20,22 17,19 Прахова 26,29 7,45 18,84
Брашов 21,88 6,2 15,68 Сату-Маре 18,38 9,14 9,24
Бреіла 27,26 12,5 14,76 Селаж 20,9 8,13 12,77
Бузеу 38,83 17,28 21,55 Сібіу 17,16 8,48 8,68
Караш-Северін 27,68 8,45 19,23 Сучава 31,11 10,08 21,03
Келерашь 29,94 16,71 21,49 Телеорман 40 14,5 25,5
Клуж 16,37 9,71 6,66 Тимиш 19,54 8,88 10,66
Констанца 22,63 8,48 14,15 Тулча 29,01 8,69 20,32
Ковасна 7,01 3,06 3,95 Яломиця 35,37 12,73 22,64
Димбовиця 32,91 12,22 20,69 Ясси 31,62 12,13 19,49
Долж 29,49 10,21 14,28 Хунедоара 22,62 6,19 16,43
Галац 31,79 12,65 19,14 Васлуй 37,64 15,27 22,37
Джурджіу 37,02 17,89 19,13 Вилча 28,32 11,1 17,22
Горж 27,78 17,89 19,13 Вранча 35,8 16,4 19,4
Харгіта 4,45 2,9 1,55 Бухарест 25,73 7,41 18,32
Складено за: [7, р. 17].
На повітовому рівні, позиція уряду є найбільш критичною у Клуж, де зафіксовано найвищий рівень уразливості (6,66) у той час, коли найстабільнішу позицію уряд продемонстрував у Телеормані — 25,5. Проте, структуризація повітів є достатньо окресленою. У багатонаціональних повітах індекс уразливості не перевищує позначку 10 й лише у декількох із мононаціональних позначка перевищує 25, що є низьким рівнем уразливості.
В Україні, у результаті парламентських виборів 2006 р., позначка стандартного відхилення провладних партій складала 16,58%, тобто була доволі зниженою у той час, коли рівень уразливості дорівнював 24,91, що є високим для обох досліджуваних партійних систем. Проте, ці данні не можна порівнювати з результатами отриманих урядовими партіями на дострокових виборах 2007 р., коли стандартне відхилення дорівнювало 1,13%, що є рекордно низьким показником, а рівень електоральної уразливості складав 41,49, що є найвищим показником в історії обох партійних систем.
В ідеалі, ці данні свідчать про надзвичайно високий рівень консолідації партійної системи, ефективність парламентської більшості та стабільність уряду, адже чим вищим є індекс, тим нижчим є рівень урядової уразливості [7, p. 16], тобто відсутній ризик урядової кризи. Загальновідомо, що це не є характерним для українських політичних реалій. У цьому й проявляються недоліки застосованої методології, адже для вимірювання індексу урядової уразливості аналізуються результати тільки тих партій, які сформували уряд на момент проведення виборів. Відповідно не враховується ймовірність, що під час одного електорального циклу, може відбутися зміна парламентської більшості, ротація урядів та, як наслідок, на наступних виборах провладними партіями можуть бути ті ж партії, що були й під час попередніх виборів. У результаті, показники стандартного відхилення є низькими, індекс провладних партій є високим і, відповідно, рівень електоральної уразливості уряду є мінімальним, якщо не нульовим.
Таким чином, порівнюючи обидві партійні системи, можна констатувати, що на змагальному рівні, індекс електоральної уразливості є доволі високим, що дає нам всі підстави вважати партійні системи конкурентоспроможними та здатними до структуризації й консолідації („замороження") у перспективі. Це відчутно наблизить якості українського політичного процесу до світових, проте за умов несанкціонованої поведінки урядовців, це може привести до перманентної „коаліціади".
Література:
•1. Боднараш Г. В. Стабільність партійних систем постсоціалістичних країн: Порівняльний аналіз [електронний ресурс]. — Режим доступу:
•2. Офіційний сайт ЦВК України. — Режим доступу:
•3. Офіційний сайт ЦВК Румунії. — Режим доступу:
•4. Офіційний сайт Верховної Ради України. — Режим доступу:
•5. Пресняков І. Парламентсько-урядова коаліція: як забезпечити стабільність? [електронний ресурс]. — Режим доступу:
•6. Bodnara?, G. Caracterul contеstabil interpartinic ?i configura?ia sistemelor de partide politice din Rom?nia ?i Ucraina (studiu comparativ) / G. Bodnara? // Glasul Bucovinei. — 2010. — № 1. — Р.59-70.
•7. Ciobanu I. Sistemul rom?nesc de partide: de la competi?ie spre coluziune / I. Ciobanu // Sfera politicii. — 2006. — № 123-124. — P. 5-20.
•8. Rotariu T. Metode statistice aplicate ?n ?tiin?ele sociale / T. Rotariu, G. B?descu, I. Culic, E. Mezei, Mure?an C. — Ia?i: Polirom, 2006. — 331 p.
Індекс електоральної уразливості урядових політичних партій виступає однією із необхідних умов високого рівня системної конкурентоспроможності партій. Електоральна уразливість — рівень ймовірності, що актуально діючий уряд може бути змінений однією із партій чи блоком політичних партій, що знаходяться в змагальному процесі [7, p. 16]. У такому випадку, під урядом розуміємо партії, що формують його під час проведення виборів. В Україні відсутні дослідження рівня електоральної уразливості урядів, проте, проблематикою дослідження урядової дестабілізації та криз займається Пресняков І. [5]. У Румунії цією проблематикою займається Чабану І. [7]. Отже, дана робота є першою спробою вимірювання індексу електоральної урядової уразливості в Україні та Румунії на основі аналізу електоральних циклів.
В українському випадку складно визначити які політичні партії проаналізувати як, власне, провладних партій, оскільки не існувало постійної парламентської більшості. Завдяки постійному „бродінню" політиків змінювалась структуризація українського парламенту, а урядів постійно відправляли у відставку. Політична структуризація відбувалася по лінії пропрезидентські-антипрезидентські сили. Головною подією, що зруйнувала восьмифракційну структуру Верховної Ради у 1998 р. стало надання можливості створення у парламенті фракцій будь-якими політичними партіями, незалежно від того, чи подолали вони 4%-ий загороджувальний бар'єр. Це й призвело до фракційної реструктуризації парламенту за рахунок розколу старих фракцій.
Після президентських виборів 1999 р. парламентська більшість, до якої увійшли консервативно-традиціоналістські, соціал-реформістські, олігархічні та радикально-авторитарні політичні сили, сформувалася на антикомуністичній президентській основі. Склад парламентської більшості (листопад 1999 — лютий 2000 рр.) визначався наступними групами та фракціями: (1) „Трудова Україна"; (2) СДПУ(о); (3) „Демократичний Союз"; (4) „Яблуко"; (5) частина депутатів НДП; (5) „Відродження Регіонів", „Регіони України" (з 2001 р.); (6) Народний Рух України; (7) Український Народний Рух; (8) „Реформи-Конгрес"; (9) „Батьківщина"; (10) „Солідарність"; (11) ПЗУ [4]. Таким чином, проурядові фракції більшості (Народний Рух України, Український Народний Рух, „Реформи-Конгрес" та „Батьківщина") опинилися поза більшістю. Більшість надала підтримку уряду В.Ющенка, що було вперше за роки незалежності, проте, цей уряд так і не став урядом парламентської більшості. Вже наприкінці 2000 р. політична криза, пов'язана з так званою „справою Гонгадзе" та „касетним скандалом" знову спричинила значні зміни у Верховній Раді. Робота більшості, фактично, була паралізована. У 2002 р. проурядовими партіями вважатимемо фракції, які проголосували за відставку „уряду Ющенка" та утворили ситуативну більшість для обрання нового уряду на чолі з новим прем'єр-міністром України А.Кінахом [4]. Отже, картина виглядає наступним чином: 2002 р. — „За єдину Україну", СДПУ (О) та СПУ; 2006 р. — Партія Регіонів, „Трудова Україна" (колишні „За Єдину Україну"), СДПУ(о), СПУ та КПУ; 2007 р. — Партія Регіонів, КПУ та СПУ: „Антикризова Коаліція";
Таблиця 1
Індекс електоральної уразливості урядових партій України 2002-2007 рр.: Рік виборів 2002 2006 2007
Результати отримані урядом 24, 91% 41, 49% 42,62%
Стандартне відхилення — 16, 58% 1, 13%
Рівень уразливості* — 24,91 41,49%
*Чим значення відхилення є вищою, тим рівень уразливості уряду є зниженим.
Джерело складено за: [2].
У Румунії уряд був сформованим наступними партіями: 1992 р. — Демократичний Фронт Національного Порятунку; 1996 р. — Партія Соціальної Демократії; 2000 р. — Національно-Ліберальна Партія, Демократична Партія та „Демократична Конвенція Румунії 2000"; 2004 р. -Консервативна Соціально-Демократична Партії; 2008 р. — Ліберально-Національна Партія та ДСУР.
Рівень уразливості визначається відніманням від відсотка голосів отриманих урядовими партіями у результаті кожних виборів одиниці стандартного відхилення. Стандартне відхилення виступає індикатором дисперсії, який визначає рівень розпорошення в рамках певної серії числових значень й характеризує статистичну кількість населення з точки зору гомогенності та гетерогенності у співвідношенні з існуючою змінною [8, p. 49]. Чим більша є різниця між відсотком поданих голосів та показником стандартного відхилення, тим стабільнішою є позиція уряду.
У Румунії, на загальнонаціональному рівні до 2000 р., відповідно до вищенаведених данних (див. табл. 2), результати отримані урядовими партіями та стандартне відхилення відсотка отриманих ними голосів постійно знижуються — це означає, що ситуація уряду з кожним електоральним циклом дестабілізується. Проте, політичне становище уряду змінюється у кращу сторону на виборах 2004 р., коли результати отримані урядовими партіями є високими (37,15%), проте й відхилення відсотка отриманих голосів підвищується до 19,6%, а рівень уразливості дорівнює 17,55 і, як внаслідок, рівень уразливості є найнижчим за всю історію Румунії, оскільки з підвищенням індексу знижується рівень електоральної уразливості уряду.
Таблиця 2
Індекс електоральної уразливості урядових партій Румунії 1992-2008 рр.*: Рік виборів 1992 1996 2000 2004 2008
Результати отримані урядом 28,88% 22,87% 17,55% 37,15% 26,99%
Стандартне відхилення 38,32% 6,01% 5,32% 19,6% 10,16%
Індекс уразливості
* 9,44 16,08 12,23 17,55 16,83
*Дослідження зроблене тільки для Сенату румунського парламенту.
Не зважаючи на те, що після виборів 2004 р. уряд був сформованим Альянсом П. та С. у коаліції з ДСУР та КП, після березневих подій 2007 р. уряд зазнав конфігураційних змін. До нового складу уряду входили лише представники Ліберально-Національної Партії та ДСУР
*Чим вищим є показник відхилення, тим нижчим є рівень електоральної уразливості уряду.
Джерело складено за: [3].
На виборах 2008 р., уряд отримав 26,99%, а стандартне відхилення знижується на 9, 44%, — це дозволяє констатувати, що рівень уразливості є стабільним. Отже, на змагальному рівні, індекс уразливості є високим, що дає нам всі підстави вважати партійну систему конкурентоспроможною та здатною до структуризації. Проте, на сьогоднішній день аналіз електоральної уразливості на національному рівні не є достатнім для вивчення всіх особливостей цього виміру змагальності партійної системи. Парламентські вибори 2008 р. у Румунії, відбулись на основі мажоритарного представництва в одномандатних округах [1], тому доцільно буде проаналізувати рівень електоральної уразливості уряду й на локальному рівні, тобто на основі результатів виборів у кожному окремому повіті (див. табл. 3).
Таблиця 3
Індекс електоральної уразливості уряду на місцевому рівні у 2004 р. у РумуніїПовіт Показн. Станд.
Відхил. Уразлив. Повіт Показник Станд. Відхил. Уразлив.
Алба 19,4 6,04 13,36 Ільфов 32,73 10,62 22,11
Арад 19,4 4,72 14,68 Марамуреш 22,56 9,08 13,18
Арджеш 30,46 12,12 18,34 Мехединц 26,16 10,89 15,27
Бакеу 30,17 13,25 16,92 Муреш 12,83 6,71 6,12
Біхор 17,26 5,98 11,28 Нямц 31,75 11,52 20,25
Бістріца 22,66 12,31 10,35 Олт 31,48 16,44 15,04
Ботошани 37,41 20,22 17,19 Прахова 26,29 7,45 18,84
Брашов 21,88 6,2 15,68 Сату-Маре 18,38 9,14 9,24
Бреіла 27,26 12,5 14,76 Селаж 20,9 8,13 12,77
Бузеу 38,83 17,28 21,55 Сібіу 17,16 8,48 8,68
Караш-Северін 27,68 8,45 19,23 Сучава 31,11 10,08 21,03
Келерашь 29,94 16,71 21,49 Телеорман 40 14,5 25,5
Клуж 16,37 9,71 6,66 Тимиш 19,54 8,88 10,66
Констанца 22,63 8,48 14,15 Тулча 29,01 8,69 20,32
Ковасна 7,01 3,06 3,95 Яломиця 35,37 12,73 22,64
Димбовиця 32,91 12,22 20,69 Ясси 31,62 12,13 19,49
Долж 29,49 10,21 14,28 Хунедоара 22,62 6,19 16,43
Галац 31,79 12,65 19,14 Васлуй 37,64 15,27 22,37
Джурджіу 37,02 17,89 19,13 Вилча 28,32 11,1 17,22
Горж 27,78 17,89 19,13 Вранча 35,8 16,4 19,4
Харгіта 4,45 2,9 1,55 Бухарест 25,73 7,41 18,32
Складено за: [7, р. 17].
На повітовому рівні, позиція уряду є найбільш критичною у Клуж, де зафіксовано найвищий рівень уразливості (6,66) у той час, коли найстабільнішу позицію уряд продемонстрував у Телеормані — 25,5. Проте, структуризація повітів є достатньо окресленою. У багатонаціональних повітах індекс уразливості не перевищує позначку 10 й лише у декількох із мононаціональних позначка перевищує 25, що є низьким рівнем уразливості.
В Україні, у результаті парламентських виборів 2006 р., позначка стандартного відхилення провладних партій складала 16,58%, тобто була доволі зниженою у той час, коли рівень уразливості дорівнював 24,91, що є високим для обох досліджуваних партійних систем. Проте, ці данні не можна порівнювати з результатами отриманих урядовими партіями на дострокових виборах 2007 р., коли стандартне відхилення дорівнювало 1,13%, що є рекордно низьким показником, а рівень електоральної уразливості складав 41,49, що є найвищим показником в історії обох партійних систем.
В ідеалі, ці данні свідчать про надзвичайно високий рівень консолідації партійної системи, ефективність парламентської більшості та стабільність уряду, адже чим вищим є індекс, тим нижчим є рівень урядової уразливості [7, p. 16], тобто відсутній ризик урядової кризи. Загальновідомо, що це не є характерним для українських політичних реалій. У цьому й проявляються недоліки застосованої методології, адже для вимірювання індексу урядової уразливості аналізуються результати тільки тих партій, які сформували уряд на момент проведення виборів. Відповідно не враховується ймовірність, що під час одного електорального циклу, може відбутися зміна парламентської більшості, ротація урядів та, як наслідок, на наступних виборах провладними партіями можуть бути ті ж партії, що були й під час попередніх виборів. У результаті, показники стандартного відхилення є низькими, індекс провладних партій є високим і, відповідно, рівень електоральної уразливості уряду є мінімальним, якщо не нульовим.
Таким чином, порівнюючи обидві партійні системи, можна констатувати, що на змагальному рівні, індекс електоральної уразливості є доволі високим, що дає нам всі підстави вважати партійні системи конкурентоспроможними та здатними до структуризації й консолідації („замороження") у перспективі. Це відчутно наблизить якості українського політичного процесу до світових, проте за умов несанкціонованої поведінки урядовців, це може привести до перманентної „коаліціади".
Література:
•1. Боднараш Г. В. Стабільність партійних систем постсоціалістичних країн: Порівняльний аналіз [електронний ресурс]. — Режим доступу:
•2. Офіційний сайт ЦВК України. — Режим доступу:
•3. Офіційний сайт ЦВК Румунії. — Режим доступу:
•4. Офіційний сайт Верховної Ради України. — Режим доступу:
•5. Пресняков І. Парламентсько-урядова коаліція: як забезпечити стабільність? [електронний ресурс]. — Режим доступу:
•6. Bodnara?, G. Caracterul contеstabil interpartinic ?i configura?ia sistemelor de partide politice din Rom?nia ?i Ucraina (studiu comparativ) / G. Bodnara? // Glasul Bucovinei. — 2010. — № 1. — Р.59-70.
•7. Ciobanu I. Sistemul rom?nesc de partide: de la competi?ie spre coluziune / I. Ciobanu // Sfera politicii. — 2006. — № 123-124. — P. 5-20.
•8. Rotariu T. Metode statistice aplicate ?n ?tiin?ele sociale / T. Rotariu, G. B?descu, I. Culic, E. Mezei, Mure?an C. — Ia?i: Polirom, 2006. — 331 p.
0 коментарів